Загадкова хвороба сказ: найпоширеніші міфи та реальність
Сказ – одна з найдавніших хвороб. Перша згадка датована 2000 роком
до н.е. у зв’язку з поширенням сказу через укуси собак.
Сказ — це небезпечна інфекційна хвороба тварин та людей і самим
дієвим інструментом боротьби із сказом є вакцинування. У 1881 році
французький вчений Луї Пастер шляхом численних перевивань вірусу
кроликам отримав вакцину проти сказу, яку вдало випробував у 1885 році на
зараженому хлопчику. З того часу всім стали відомі «40 уколів в живіт».
Проте досі існують міфи на тему щеплення, які нікуди не зникають та
вводять в оману громадськість. Розвінчуємо поширені міфи:
Міф: вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не
потрапляють в дику природу, не обов'язково.
Реальність: дика природа може сама "прийти" до тварини, що мешкає
ізольовано.
Міф: вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення
достатньо.
Реальність: вакцинувати обов'язково щорічно з 3-х місячного віку.
Міф: вакцини проти сказу є "важкими" для тварин.
Реальність: сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають
дуже низький % теоретично можливих ускладнень.
Міф: сказ переносять лише собаки, рідше - коти.
Реальність: вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають
його переносниками.
Міф: хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина.
Реальність: на початковій стадії слина не тече. Ознаки проявляються
через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг.
Тварина може бути пригніченою.
Міф: захворіти на сказ можна, якщо доторкнутися до хворої тварини.
Реальність: тварини виділяють вірус зі слиною. Вірус проникає в
організм людини через укус, потрапляння зараженої слини на слизові
оболонки, подряпини, мікроушкодження шкіри.
Міф: люди не хворіють на сказ.
Реальність: люди хворіють! В організмі людини вірус нервовими
волокнами потрапляє у спинний і головний мозок, викликає запалення,
параліч і смерть.
Міф: до лікаря не обов'язково звертатися відразу після укусу, можна
почекати якийсь час.
Реальність: після появи перших симптомів медики вже не зможуть
допомогти хворому.
Міф: сказ виліковний.
Реальність: єдиний офіційно визнаний і ефективний спосіб уникнути
сказу в разі ризику зараження - своєчасна профілактична вакцинація.
Нехтування щепленням тварин проти сказу може призвести до
захворювання та загибелі ваших чотирилапих друзів і водночас стати
загрозою здоров’ю членів вашої родини.
Сучасні вакцини дозволяють значно зменшити кількість ін’єкцій. Їх
кількість може сягати 5-6: у день звернення до травмпункту, а потім на 3-й,
7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні, які вводять дорослим у дельтовидний м’яз, а дітям у
зовнішню поверхню стегна. Вакцина дозволяє запобігти хворобі до 98%
випадків. Вакцинація ефективна за умови її ініціації не пізніше двох тижнів
після укусу. Повноцінний курс вакцинації дозволяє запобігти неминучій
загибелі. Приблизно 75% сказу виникає через те, що потерпілі від укусу не
знають про загрозу хвороби, не надають великого значення небезпеці, не
звертаються за медичною допомогою або відмовляються від вакцинації.
Будьте здоровими!
Сказ – одна з найдавніших хвороб. Перша згадка датована 2000 роком
до н.е. у зв’язку з поширенням сказу через укуси собак.
Сказ — це небезпечна інфекційна хвороба тварин та людей і самим
дієвим інструментом боротьби із сказом є вакцинування. У 1881 році
французький вчений Луї Пастер шляхом численних перевивань вірусу
кроликам отримав вакцину проти сказу, яку вдало випробував у 1885 році на
зараженому хлопчику. З того часу всім стали відомі «40 уколів в живіт».
Проте досі існують міфи на тему щеплення, які нікуди не зникають та
вводять в оману громадськість. Розвінчуємо поширені міфи:
Міф: вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не
потрапляють в дику природу, не обов'язково.
Реальність: дика природа може сама "прийти" до тварини, що мешкає
ізольовано.
Міф: вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення
достатньо.
Реальність: вакцинувати обов'язково щорічно з 3-х місячного віку.
Міф: вакцини проти сказу є "важкими" для тварин.
Реальність: сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають
дуже низький % теоретично можливих ускладнень.
Міф: сказ переносять лише собаки, рідше - коти.
Реальність: вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають
його переносниками.
Міф: хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина.
Реальність: на початковій стадії слина не тече. Ознаки проявляються
через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг.
Тварина може бути пригніченою.
Міф: захворіти на сказ можна, якщо доторкнутися до хворої тварини.
Реальність: тварини виділяють вірус зі слиною. Вірус проникає в
організм людини через укус, потрапляння зараженої слини на слизові
оболонки, подряпини, мікроушкодження шкіри.
Міф: люди не хворіють на сказ.
Реальність: люди хворіють! В організмі людини вірус нервовими
волокнами потрапляє у спинний і головний мозок, викликає запалення,
параліч і смерть.
Міф: до лікаря не обов'язково звертатися відразу після укусу, можна
почекати якийсь час.
Реальність: після появи перших симптомів медики вже не зможуть
допомогти хворому.
Міф: сказ виліковний.
Реальність: єдиний офіційно визнаний і ефективний спосіб уникнути
сказу в разі ризику зараження - своєчасна профілактична вакцинація.
Нехтування щепленням тварин проти сказу може призвести до
захворювання та загибелі ваших чотирилапих друзів і водночас стати
загрозою здоров’ю членів вашої родини.
Сучасні вакцини дозволяють значно зменшити кількість ін’єкцій. Їх
кількість може сягати 5-6: у день звернення до травмпункту, а потім на 3-й,
7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні, які вводять дорослим у дельтовидний м’яз, а дітям у
зовнішню поверхню стегна. Вакцина дозволяє запобігти хворобі до 98%
випадків. Вакцинація ефективна за умови її ініціації не пізніше двох тижнів
після укусу. Повноцінний курс вакцинації дозволяє запобігти неминучій
загибелі. Приблизно 75% сказу виникає через те, що потерпілі від укусу не
знають про загрозу хвороби, не надають великого значення небезпеці, не
звертаються за медичною допомогою або відмовляються від вакцинації.
Будьте здоровими!
