Андрієнко Віктор Іванович

Андрієнко Віктор Іванович

народився 1 березня 1992 року в селі Курне Житомирської області, згодом проживав у селі Новини. Навчався у Курненській школі, де здобув базову освіту, а з юнацьких років працював на різних роботах, намагаючись забезпечити себе й родину. До війни Віктор працював у Києві на будівництві, обіймаючи посаду тесляра. Він був людиною праці, щирим, сильним духом і готовим допомогти іншим.

Служив у складі 3-го десантно-штурмового батальйону 12-ї десантно-штурмової роти. Обіймав посаду стрільця — помічника гранатометника 1-го десантно-штурмового відділення. Побратими знали його під позивним "Ендрю" або "Андерс" — з ним він йшов у найгарячіші точки фронту.

11 листопада 2023 року під час артилерійського обстрілу у районі населеного пункту Мала Токмачка (Запорізька область) Віктор отримав смертельні поранення. Помер у лікарні, так і не встигнувши повернутись до рідних.

За особисту мужність і героїзм, виявлені в бою, Віктор був посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Похований у селі Великий Луг. У нього залишилися мама — Галина Войтенко, цивільна дружина Оксана Іванисько, два брати й дві сестрички. Вони зберігатимуть пам’ять про Віктора — мужнього воїна, відданого сина, люблячого чоловіка й справжнього Героя України.

ВІЧНА ПАМʼЯТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ!