Іванисько Андрій Ігорович
Іванисько Андрій Ігорович
Народився 21 вересня 1991 року в місті Київ. Проживав у селі Курне, Житомирської області.
Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Пошук та розвідка геологічними методами». Працював у геолого-розвідувальній експедиції №49 Кіровського ПГО м. Коростишів як геофізичний робітник 3-го розряду, а також на будівництвах України, Франції та Латвії.
Служив солдатом у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді, стрільцем-снайпером 2-го аеромобільного відділу 1-го аеромобільного взводу 4-го аеромобільного батальйону.
Позивний — «Ваншот» (від англ. One shot — «один постріл»), що підкреслював його майстерність снайпера.
3 вересня 2023 року героїчно загинув у районі населеного пункту Вербове, Пологівського району, Запорізької області, виконуючи бойове завдання. Поліг на полі бою, залишившись вірним присязі до останнього подиху.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Похований у селі Курне, Житомирської області.
Залишилася мама — Іванисько Олена Ананіївна.
ВІЧНА ПАМʼЯТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ!
Тихий, спокійний, чуйний, завжди посміхався. Захоплювався ремонтом різної техніки, особливо ремонтом телефонів. Любив кулінарити, дуже смачна у нього була випічка, торти , а також салати.
Андрій добре навчався, особливо сильним був у математиці. Він завжди посміхався, з усіма дружив, постійно всім допомагав. Щирий, душа компанії, допомагав мамі по догляду за лежачою бабусею.
Був дуже доброзичливим, ввічливим, любив тварин, в селі залишилась його кішка Ася і собачка Джессіка (джек-рассел-тер’єр) .
Андрія побратими поважали, говорили, що дуже орієнтується в місцевості, знав багато про грунт, каміння, дерева, що часто допомагало вдало групі вийти з під вогню ворога.
В пам’яті Андрій залишився щирим, веселим, вірним другом, єдиним любимим синочком мами. З лиця Андрія ніколи не сходила посмішка.
В пам'ять про Андрія – меморіальна дошка на фасаді школи, в якій навчався. Його ім’я внесено до Книги м. Київ, та алеї слави в м. Києві та с. Курне.
