Іванисько Андрій Ігорович

Іванисько Андрій Ігорович

Народився 21 вересня 1991 року в місті Київ. Проживав у селі Курне, Житомирської області.

Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Пошук та розвідка геологічними методами». Працював у геолого-розвідувальній експедиції №49 Кіровського ПГО м. Коростишів як геофізичний робітник 3-го розряду, а також на будівництвах України, Франції та Латвії.

Служив солдатом у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді, стрільцем-снайпером 2-го аеромобільного відділу 1-го аеромобільного взводу 4-го аеромобільного батальйону.
Позивний — «Ваншот» (від англ. One shot — «один постріл»), що підкреслював його майстерність снайпера.

3 вересня 2023 року героїчно загинув у районі населеного пункту Вербове, Пологівського району, Запорізької області, виконуючи бойове завдання. Поліг на полі бою, залишившись вірним присязі до останнього подиху.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Похований у селі Курне, Житомирської області.

Залишилася мама — Іванисько Олена Ананіївна.

ВІЧНА ПАМʼЯТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ!

Андрій.Людина, яка жила серцем

У мирному житті Андрій був людиною землі, серця й праці. Його душа розквітала там, де жива природа — у лісі, біля води, на городі. Він щиро любив риболовлю, збирав гриби, працював на полі, щоб виростити щось своє, справжнє. Йому приносила радість турбота про землю, а ще більше — про живих істот.

Андрій обожнював тварин. Він ніколи не проходив повз кота чи собаку, які потребували допомоги — завжди міг приютити, нагодувати, дати тепло. Він був не просто господарем, він був другом для всіх, хто поруч.

Його руки були золотими. Він умів будувати, майструвати, зварювати будь-яку конструкцію — від найменшого виробу до складних металевих споруд. Як талановитий зварювальник, Андрій створював речі, які служили довго і надійно. Йому було цікаво розбиратися в техніці, він годинами міг сидіти в гаражі, лагодячи мотори, шукаючи рішення — і завжди доводив справу до кінця.

Андрій був не просто майстер — він був творець. Працьовитий, спокійний, сильний. У ньому було багато справжнього — доброти, терпіння, глибокої любові до життя.

Для своєї родини Андрій був усім. Він понад усе любив свою дружину, сина і рідних. У нього було велике серце, сповнене турботи і тепла. Він виховував сина з гідністю — своїм прикладом, своїм словом, своїми справами. Він був не просто батьком — він був героєм у його очах. І в очах дружини — тим, хто завжди був поруч, завжди підтримував, завжди любив.

Коли прийшла війна, Андрій не залишився осторонь. Як і в мирному житті — він не міг пройти повз, коли потрібна була допомога. Він пішов боронити свою землю, своїх людей, свою родину. З тією ж гідністю, з якою працював і жив. Його рішучість і мужність стали продовженням його серця.

Ми пам’ятаємо його не як солдата з фотографії — а як живого, рідного, справжнього. Його усмішку, його турботу, його руки, що створювали цей світ, його очі, які бачили добро навіть у складні часи.

Андрій залишив по собі не порожнечу, а слід. Сильний, глибокий, добрий. Такий, як він сам.

Герої не вмирають, поки про них говорять