18 ЧЕРВНЯ – ДЕНЬ ГОРДОСТІ АУТИСТА
18 червня проводиться День гордості аутиста або Autistic Pride Day.
День гордості за досягнення людей з аутизмом, заснований за ініціативи
організації Aspies For Freedom, яка об'єднує людей з синдромом Аспергера та
іншими розладами аутичного спектру. Ці червневі заходи у другій декаді
місяця мають традиційний щорічний характер.
Аутизм – це неврологічний розвиток, який впливає на взаємодію людини
з оточуючими, спілкування і поведінку. Це спектр розладів, що означає, що
симптоми і їх вираження можуть суттєво відрізнятися у різних людей.
Аутизм часто проявляється в ранньому дитинстві, хоча деякі його ознаки
можуть бути помітні вже у немовлят.
Люди з аутизмом можуть мати труднощі з розумінням соціальних
сигналів, що може призводити до неправильного трактування комунікацій і
конфліктів у стосунках. У той же час, багато з них мають спеціалізовані
інтереси або здібності в певних галузях. Важливо підкреслити, що аутизм –
це не хвороба, а особливість нервової системи, і багато людей з аутизмом
можуть вести повноцінне життя з підтримкою та розумінням оточуючих.
Суспільство сьогодні все більше усвідомлює важливість інклюзії та
підтримки людей з аутизмом.
В Україні відповідно до даних електронної системи охорони здоров'я
(ЕСОЗ) загалом обліковано 20 936 дітей з діагнозом "аутизм".
На розлад аутистичного спектру (РАС) в даний час страждає 1 з 68 дітей.
Хлопчики майже вп'ятеро частіше, ніж дівчатка, діагностуються з РАС.
РАС зустрічається частіше, ніж дитячий рак, діабет та СНІД разом узяті.
Педіатр не може виявити аутизм, але він може побачити перші ознаки
розладу та направити дитину до психіатра.
Є опитувальник М-CHAT, який педіатр робить у віці 18 місяців.
І якщо видно, що набрана кількість балів свідчить про проблеми, то він
повинен рекомендувати звернутися до іншого фахівця.
З якими труднощами стикаються українці, які мають дітей із таким
діагнозом:
-Передусім далеко не всюди є реабілітаційні центри або фахівці, які
можуть надати кваліфіковану допомогу. Особливо це стосується невеличких
міст і селищ.
-Вартість реабілітації.
-Постійний домашній супровід - хтось із батьків залишається вдома, бо
треба наглядати за дитиною.
-Проблеми соціалізації та аутизації сім’ї. Недостатньо та подекуди
взагалі немає психологічної підтримки сім’ї і батьки від цього дуже
страждають.
-Доступ до закладів освіти. Потрібно розвивати інклюзію в нашій країні,
навіть у такі нелегкі часи, як зараз. Бо це шлях до розвитку й адаптації в
суспільстві.
-Залучення до різних активностей, які допомагали б адаптуватися або
навчитися заробляти гроші.
-Дорослій людині з важкими порушеннями також потрібен нагляд.
Високофункціональні аутисти та люди з синдромом Аспергера,
зазвичай, знаходять собі робочі місця та створюють сім’ї. А от особам із
важкими порушеннями поки що дуже важко впоратись з життєвими
обставинами.
Аутизм – це не хвороба, а особливість нервової системи, і багато людей з
аутизмом можуть вести повноцінне життя з підтримкою та розумінням
оточуючих.
