Загадкова хвороба сказ: найпоширеніші міфи та реальність
Сказ – одна з найдавніших хвороб. Перша згадка датована 2000 роком до н.е. у зв’язку з поширенням сказу через укуси собак. Сказ — це небезпечна інфекційна хвороба тварин та людей і самим дієвим інструментом боротьби із сказом є вакцинування. У 1881 році французький вчений Луї Пастер шляхом численних перевивань вірусу кроликам отримав вакцину проти сказу, яку вдало випробував у 1885 році на зараженому хлопчику. З того часу всім стали відомі «40 уколів в живіт». Проте досі існують міфи на тему щеплення, які нікуди не зникають та вводять в оману громадськість. Розвінчуємо поширені міфи: Міф: вакцинувати тварин, які не виходять на вулицю або не потрапляють в дику природу, не обов'язково. Реальність: дика природа може сама "прийти" до тварини, що мешкає ізольовано. Міф: вакцинувати потрібно лише дорослих тварин, одного щеплення достатньо. Реальність: вакцинувати обов'язково щорічно з 3-х місячного віку. Міф: вакцини проти сказу є "важкими" для тварин. Реальність: сучасні вакцини максимально безпечні, ефективні та мають дуже низький % теоретично можливих ускладнень. Міф: сказ переносять лише собаки, рідше - коти. Реальність: вірус вражає всіх теплокровних тварин, які потім стають його переносниками. Міф: хвора тварина завжди поводиться агресивно, в неї тече слина. Реальність: на початковій стадії слина не тече. Ознаки проявляються через 3-5 днів після зараження. Хвороба може мати безсимптомний перебіг. Тварина може бути пригніченою. Міф: захворіти на сказ можна, якщо доторкнутися до хворої тварини.11:07 04.02.2025